Поради психолога

• Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба тактовно коригувати недружні погляди одне на одного або бурмотіння чого-небудь з образою собі під ніс;

• Не прагніть припинити сварку, звинувативши іншу дитину в її виникненні й захищаючи свою. Прагніть об'єктивно розібратися в причинах;

• Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії своєї дитини, які призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації;

• Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може укріпитися в думці, що конфлікти неминучі, і продовжуватиме провокувати їх;

• Не завжди слід втручатися у сварки дітей, потрібно дати їм можливість самим порозумітися й навчитися спілкуватися одне з одним. Проте якщо під час сварки один із них завжди перемагає, а інший виступає «жертвою», слід перервати таку гру, щоб запобігти формуванню боязкості у переможеного.

Із сором'язливою дитиною:

Розширити коло знайомств своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть малюка в гості до знайомих людей, запрошуйте дітей у гості, розширяйте маршрути прогулянок і екскурсій, вчіть дитину спокійно ставитися до нових місць і людей;

Не варто постійно тривожитися за дитину, прагнути повністю оберігати її від будь-яких небезпек, в основному придуманих вами, не старайтесь самі все зробити за дитину, попередити будь-які утруднення, давайте їй певну міру свободи і відкритих дій;

Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах;
Залучайте дитину до виконання різних доручень, пов'язаних зі спілкуванням, створюйте ситуації, у яких сором'язливій дитині довелося б вступати в розмову з «чужою» дорослою людиною (у магазині, на зупинці, у дитячому парку і т. д.).

З неспокійною дитиною:

 Уникайте крайнощів: не можна дозволяти дитині робити все, що їй заманеться, але не можна і все забороняти; чітко вирішіть для себе, що можна і що не можна, і погоджуйте це зі всіма членами сім'ї;

  Своєю поведінкою показуйте дитині приклад: стримуйте свої емоції, адже вона наслідує вас у своїй поведінці;

Приділіть дитині достатньо уваги, хай вона ніколи не відчуває себе забутою, але водночас поясніть дитині, що бувають моменти, коли у вас є інші турботи, слід це розуміти та прийняти;

 Пам'ятайте, що істеричні приступи найчастіше пов'язані з прагненням привернути на себе увагу або викликати жалість і співчуття. Не треба потурати дитині й змінювати свої вимоги. Коли дитина заспокоїться, поясніть їй, чому ви вчинили так, а не інакше.

З агресивною дитиною:

• Пам'ятайте, що заборона і підвищення голосу - неефективні способи подолання агресивності. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки, ви можете сподіватися, що агресивність вашої дитини буде знята;
• Дайте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній спалахів гніву або негативних висловів про своїх друзів чи колег, будуючи плани «помсти»;
• Нехай ваша дитина кожної миті відчуває, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтесь зайвий раз її приголубити або пожаліти. Хай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.

Із замкнутою дитиною:

Розширюйте коло спілкування вашої дитини, приводьте у нові місця і знайомте з новими людьми;

Підкреслюйте переваги та користь спілкування, розповідайте дитині, про що нове та цікаве ви дізнались, яке задоволення отримали, спілкуючись із тією або іншою людиною;

Намагайтесь самі стати для дитини прикладом людини, яка ефективно спілкується;
Якщо ви помітили, що попри всі зусилля, дитина стає все більш замкнутою та відчуженою, зверніться за консультацією до психолога, який професійно допоможе вам розв'язувати цю проблему.

Поради для батьків:

• Любіть свою дитину не за те, що вона розумна чи красива, а за те, що вона ваша рідна.
• Приймайте свою дитину такою, яка вона є.
• Ніколи не порівнюйте свою дитину з сусідською, з її друзями, однокласниками.
• Вірте і довіряйте своїй дитині.
• Постійно вивчайте особистість дитини, не думайте, що ви вже все про неї знаєте.
• Показуйте дитині, що вона і її справи є важливими для вас.
• Щира похвала і заохочення - найкращі виховні засоби(не плутати з матеріальною компенсацію).
• Допомагайте дитині виконати те, чого вона ще не вміє.
• Не робіть для дитини та замість дитини те, що вона може зробити сама.
• Дозволяйте дитині робити свій вибір, приймати власне рішення.
• Залиште за дитиною право на помилки, це допоможе їй здобути власний досвід.
• У разі конфліктів, засуджуйте не саму дитину. А її вчинок.
• Будьте дуже обережні з покараннями. Вони не мають шкодити здоров'ю - ані фізичному, ані психічному.
• Прислухайтесь до думки дитини, давайте їй можливість брати участь у прийнятті рішень будьте ввічливими з дитиною.проводьте з дитиною вільний час.
• Будьте готові до відвертих запитань. Якщо не будете давати на них відповіді, дитина буде шукати їх на стороні. Піклуйтеся про забезпечення безпеки й основних життєвих потреб дитини.