Дослідники називають різну кількість етапів у становленні
(формуванні) мовлення дітей. Так, О.М. Леонтьєв виділяє чотири етапи.
Перший етап - до одного
року. В цей період проходить підготовка до оволодіння мовлення: реакція на
голос, на інтонацію. Близько двох місяців з'являється гуління, близько трьох -
лепетання (агу-агу, тя-тя, ба-ба тощо).
З п'яти місяців дитина чує звуки і пробує наслідувати
артикуляційні рухи губ.
З шести місяців дитина шляхом наслідування промовляє
окремі склади (ма-ма-ма, ба-ба-ба, тя-тя-тя тощо).
Після шести місяців малюк сприймає окремі звукосполучення,
пов'язуючи з предметами або діями (тік-так, дай-дай, бух).
У віці семи - дев'яти місяців він починає повторювати за
дорослим різноманітні сполучення звуків.
З 10-11 місяців у дитини з'являються реакції на самі
слова (незалежно від ситуації та інтонації дорослого). У кінці першого року
життя вона вимовляє слова.
Другий етап -
переддошкільний (від одного до трьох років). Починається етап становлення
активного мовлення. Перші слова дитини носять узагальнено-смисловий характер.
Одне й те ж слово-звукосполучення означає і предмет, і прохання, і почуття.
Зрозуміти малюка можна тільки у відповідній ситуації.
Потім слово дитини набуває узагальнюючого характеру. Вона
починає розуміти словесне пояснення дорослого, засвоювати нові слова.
Протягом 2-го і 3-го років життя значно збагачується
словник дитини, яка вже розпочинає складати слова в речення.
Після двох років починається формування граматичної
структури мовлення (оволодіння навичками вживання форм однини і множини, часу та особи дієслів, використання деяких відмінкових закінчень іменників тощо).
За визначенням О.М. Гвоздєва, у трирічних дітей мають
бути сформовані всі основні граматичні категорії.
Дослідники наводять різні дані про зростання словника
дітей. Найбільш поширені такі:
До 1 року 6 місяців - 10-15 слів;
Укінці 2-го року - 300 слів;
У кінці 3-го року - 1000 слів.
Третій етап - дошкільний
(від трьох до семи років). У багатьох дітей трьох-чотирьох років зустрічаються
різні помилки у вимові, які мають закономірний фізіологічний характер
(неправильна вимова свистячих, шиплячих, сонорних р і л).
У чотири роки в нормі дитина повинна диференціювати всі
звуки мовлення, в неї завершується формування звуковимови. Діти чотирьох років
користуються в мовленні простими, поширеними і складними реченнями.
На п'ятому році життя вони досить вільно застосовують
складносурядні і складнопідрядні речення: без додаткових запитань розказують
казку (оповідання). У цей період значно покращується їх фонематичне сприймання.
Протягом дошкільного періоду формується контекстне
(абстрактне узагальнене, без наочної опори) мовлення: спочатку переказ казки,
оповідання, потім опис якоїсь події із особистого життя тощо.
Активний словник дітей чотирьох-шести років досягає
3000-4000 слів.
Четвертий етап -
шкільний (від 7 до 17 років). На цьому етапі діти усвідомлено засвоюють
звуковий аналіз, граматичні правила побудови висловлювань, писемне мовлення,
тобто оволодівають усіма мовленнєвими засобами спілкування.
Науковці
підкреслюють, що мовленнєвий розвиток дитини значною мірою залежить від умов
життя і виховання, стану її здоров'я, від мовленнєвого оточення, уваги з боку
дорослих. Мовлення, його розвиток взаємопов'язані з розвитком мислення.
