Дисграфія - порушення писемного мовлення

         Труднощі засвоєння учнями шкільних предметів є однією з причин шкільної дезадаптації, зниження мотивації, проблем з поведінкою, що виникають через це, а іноді навіть і асоціальної поведінки. Серед цих труднощів на першому місці стоять порушення письма та читання.
        Стійкі порушення писемного мовлення можуть виникати навіть у дітей з нормальним і високим інтелектом, збереженим усним мовленням, повноцінним слухом і зором, у яких несформовані деякі психічні процеси, що в повсякденному житті майже не помітно, але створює серйозні перешкоди в оволодінні письмом та читанням.
      Деякі вчителі і батьки вважають, що дисграфічні помилки, викликані особистісними якостями учнів: невмінням слухати пояснення вчителя, неуважністю під час письма, недбайливим ставленням до навчання тощо. Насправді в основі подібних помилок лежать більш серйозні причини: не сформованість фонетико-фонематичної та лексико-граматичної сторін мови.
      Увагу вчителів та батьків мають привертати стійкі помилки, яких учні припускаються на письмі:

численні пропуски голосних і приголосних букв;

переставляння букв і складів;

поява зайвих букв і складів;

недописування букв або складів;

написання прийменників разом і префіксів зі словами окремо;

невміння передати пом'якшення приголосного на письмі;

плутання і заміна шиплячих-свистячих, глухих-дзвінких, сонорних р-л;

невміння правильно застосовувати деякі граматичні правила.

змішування звуків в усному мовленні;

спотворення структури слів в усному мовленні;

аграматичність фрази (порушення узгодження й управління слів, неправильне вживання прийменників);

неправильний звуковий аналіз (визначення кількості та послідовності звуків у слові);

нестійкість зв'язку між звуком та буквою (забування зорового образу графеми);

змішування оптично схожих букв; 

порушення злиття звуків у склади при читанні (порушення синтезу слів).

Знання правил таким дітям не допомагає.
      Відставання у розвитку лексико-граматичної сторони мови призводить до аграматизму. Учні не відчувають інтонаційної й смислової завершеності речення, тому не можуть на письмі правильно визначити його межі і, як наслідок, не застосовують правило постановки крапки в кінці речення і написання великої букви на початку наступного.
       Бідність словникового запасу, невміння висловити свою думку поширеним реченням, нерозуміння причинно-наслідкових зв'язків призводить до того, що учні пізніше не вміють писати перекази і твори.
Порушення письма заважає учням успішно навчатися і з інших предметів.

      Якщо виявити дисграфію у дитини, яка засвоїла навички письма, неважко, то її виправлення пов'язане з великими труднощами, і це тривалий процес. Дуже важливо виявити дисграфію, і навіть схильність до неї на перших етапах навчання грамоти. Приводом для занепокоїння вчителів і батьків тут має стати наступне: